Новини:

Заочно-дистанційне навчання в Університеті Нікосії та за програмою подвійного диплому МАУП і UNІС. Без результатів ЗНО

Листопад 5, 2014

          В Міжрегіональній Академії управління персоналом (МАУП) відкрито Кіпрсько-Український культурно-освітній центр Університету Нікосії (UNІС).

            Це відкриває нові перспективи для абітурієнтів та студентів як України, так і третіх країн щодо заочно-дистанційного навчання в Університеті Нікосії та за програмою подвійного диплому МАУП і UNІС.

            Зарахування до Центру відбувається за надання атестату про повну середню освіту за результатами співбесіди.

Університеті Нікосії є найбільшим та найбільш авторитетним недержавним університетом Кіпру, який готує бакалаврів, магістрів та докторів філософії й уповноважений видавати дипломи державного зразка за стандартами Європейського Союзу. Диплом Університету Нікосії визнається не лише в країнах ЄС, але й на всіх континентах.

            Університет Нікосії є членом Європейської асоціації університетів, а його представник головує в комітеті ЮНЕСКО з питань гуманітарної освіти та міжкультурного спілкування.

 

            Якщо Ви з будь-яких причин не склали ЗНО або набрали недостатню кількість балів для вступу, у Вас все таки є можливість вступити до вищого навчального закладу.

 

            Між Університетом Нікосії (Республіка Кіпр) і МАУП було досягнуто домовленості про співробітництво щодо створення кіпрсько-українського культурно-освітнього центру Університету Нікосії (UNІС) при МАУП. Центр функціонуватиме на базі київського осередку Академії. Створення при МАУП кіпрсько-українського навчально-освітнього центру Університету Нікосії відкриває нові перспективи для абітурієнтів та студентів  України щодо дистанційно-заочного навчання в Університеті Нікосії.

 

            Ви можете подати документи на навчання у Кіпрсько-Українському культурно-освітньому центрі Університету Нікосії (UNІС), який відкрито при Міжрегіональній Академії управління персоналом, до відділу прийому абітурієнтів Тернопільського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом.

Зарахування до Центру відбувається на базі атестату про повну середню освіту за результатами співбесіди.

Після першого курсу студенти можуть продовжити навчання в Тернопільському інституті Міжрегіональній Академії управління персоналом.    

Річна вартість навчання – 9000 грн.+ 600 євро

 

Навчання ведеться за такими спеціальностями:

Ступінь бакалавра

Ділове адміністрування

Облік та Аудит (Бухгалтерська справа)

Менеджмент туризму та готельного бізнесу

Міжнародний маркетинг та реклама

Країнознавство (Міжнародні відносини)       

Абітурієнти мають надати наступні документи:

 1. Атестат – оригінал та нотаріально засвідчений переклад атестату англійською мовою (2 примірники);

 2. Додаток до атестату (перелік предметів з оцінками) – оригінал та нотаріально засвідчений переклад атестату англійською мовою (2 примірники);

 3. Паспорт – оригінал та копія (2 примірники);

 4. Медична довідка про стан здоров’я абітурієнта;

 5. 6 фото 3х4 (матових), 1 електронне фото 3х4.


Єдиний в Україні Водно – інформаційний центр

Жовтень 1, 2014

25 вересня 2014 року студенти ІІ курсу спеціальності «Право» Тернопільського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом відвідали один з найцікавіших музеїв м. Києва – музей води або ж водно – інформаційний центр.

Водно-інформаційний центр (музей води) розташований в мальовничому місці, на одному з пагорбів у центральній частині міста Києва.

Споруди Центру, а це  водонапірні башти та резервуари, побудовані більш 130 років тому, є фрагментом природно-культурного комплексу, відомого наразі як парк „Хрещатий”. Це місце, відоме раніше як Царський сад, закладений в 1743 р. за наказом імператриці Єлизавети Петрівни, являє собою величну пам‘ятку епохи українського барроко. Головною прикрасою парку залишаються відомі всім мальовничі краєвиди, що відкриваються з великої кількості оглядових майданчиків та ”Мосту кохання”, а також реконструйовані старовинні водонапірні башти та резервуари, на базі яких 24 травня 2003 р. було відкрито перший в Україні водно-інформаційний центр. Заклад користується великою популярністю серед киян та гостей міста, в тому числі з ближнього та дальнього зарубіжжя.

Організація виставки ґрунтується на кругообігу води з чотирма основними складовими та "водним майданчиком":

     1) природа - над та під поверхнею землі;

     2) водозабір, підготовка та постачання;

     3) водоспоживання та водовідведення;

     4) обробка стічної води, очистка та скидання у природне середовище.

 Експозиція розташована відповідно до загального порядку руху - відвідувач проходить від загальних складових природи до більш близьких речей, з якими він стикається в побуті.

      1.     Вода на поверхні землі.

Процес життєдіяльності людини неодмінно пов’язаний з забрудненням навколишнього середовища, а значить і води.

Дана експозиція характеризує гідросферу планети Земля, інформує про водні ресурси нашої держави, звертаючи увагу на те, що Україна – одна з найменш забезпечених питною водою країн в Європі.

 Вихід з такого положення в прагненні світового співтовариства до сталого розвитку – такого гармонійного співіснування людини і природи, що не порушує екологічної рівноваги, не викликає процесів руйнування, деградації і погіршення умов життєдіяльності теперішніх та наступних поколінь.

      2.     Вода під земною поверхнею.

Скориставшись ліфтом, спускаємось під землю, де познайомимось : з геологічною будовою земної кори, процесом фільтрації води, віком та глибиною залягання підземних вод, стародавніми та сучасними методами  пошуку та подачі води споживачам.

Діюча модель артезіанської свердловини дає уявлення про роботу київських бюветів, як альтернативу централізованому водопостачанню.

Шум витоку води з пошкодженого трубопроводу, почутий в навушниках  діагностичного приладу, не залишить Вас байдужими і дає надію на вчасний дзвінок в аварійні служби Київводоканалу – 081 та Київенерго – 088.

  

      3.     Водозабір, очищення та транспортування води.

У цій виставковій зоні Ви познайомитесь з трьома незалежними джерелами водопостачання міста Києва, технологічним процесом водопідготовки, показниками якості питної води та шляхами транспортування питної води до кожного будинку.

      4.     Водоспоживання.

Екологічний стан міста, регіону, країни в цілому багато в чому залежить від нашого поводження з водою в повсякденному житті.

Раціональне водокористування і є темою даної експозиції.

   

  5. Водовідведення, очищення стічних вод.

Бесіда біля велетенського унітазу, прогулянка каналізаційним колекторам з цегли, пластику та залізобетону, експрес-перегляд сюжету про каналізаційні ріки центральної частини Києва переконають Вас, що вода після використання нікуди  не зникає, а по каналізаційній мережі міста спрямовується  на очисні споруди Бортницької станції аерації.

6.Світ води.

Саме у безмежний світ води і потрапляють очищені стічні води, від якості очистки яких в значній мірі залежить екологічний стан головної артерії нашої країни – р. Дніпро.

Казковий грот з найяскравішими появами водної стихії від водоспаду до звичайного дощу з громом та блискавкою, виверженням гейзеру та виром підкреслюють водночас її тендітність, велич та непередбачуваність.

Завдяки кінотеатру мандрівника Ви можете здійснити віртуальну подорож мальовничими куточками світу.

  

7. Ігровий майданчик.

На ігровому майданчику малеча зможе погратися з мильними бульбашками, створити русло ріки, перевірити силу на водяному насосі та доторкнутися до рибок  відчувши єдність з усім живим на планеті.

    

 


 


Студенти Тернопільського інституту МАУП знайомляться з духовними, мистецькими та культурними пам’ятками Києва

Жовтень 1, 2014

Під час перебування у Києві студенти Тернопільського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом мали чудову можливість ознайомитися з духовною та історичною спадщиною не тільки м. Києва, а й всієї України.

В рамках екскурсії студенти відвідали Андріївську церкву та «Андріївський узвіз».

Андріївський узвіз — історична вулиця Києва, що з'єднує Поділ зі Старим містом. Пролягає від Контрактової площі до Володимирської та Десятинної вулиць.

     

   

Існує легенда, відповідно до якої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївскій церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.

Основна забудова вулиці виконана в 90-х роках XIX — на початку XX століття. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості просто неба. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. Тут завжди можна побачити художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і кераміки, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також іноді виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.

На узвозі панує атмосфера міста кінця XIX — початку XX століття. Вулиця славиться тим, що у будинку № 13 жив Михайло Булгаков, нині у цьому будинку діє присвячений письменнику літературно-меморіальний музей. На Андріївському узвозі також функціонує унікальний Музей однієї вулиці. У ньому показано історію Андріївського узвозу у картинах, фотографіях та інших речах від давнини до наших часів. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей, художніх салонів.

А, також одним з дуже цікавих сучасних ART  - об’єктів є «Пейзажна алея», на яку можна потрапити саме з Андріївського узвізу.

  

  

Алея розташувалася на Старокиївській горі, яка в минулі часи була центром стародавнього Києва. У X-XIII століттях тут проходили лінії оборонних споруд Києва, а в 1980 році на місці давніх валів заклали Пейзажну алею. Сьогодні достатньо лише звернути з галасливої Великої Житомирської в кам'яну арку (або розширити програму прогулянки по Андріївському узвозу), і ви потрапляєте зовсім в інший світ – світ дитинства, казок і нестримної фантазії.

З одного боку тут відкривається дивовижний вид на Поділ і київські гори: Дитинку, Замкову, Уздихальницю. З іншої сторони «живуть» дивовижні звірі й казкові персонажі, які одним своїм виглядом приводять в повний захват і дітей, і дорослих. Крім «чудо-лавок» – кролика, кота й ворони, вкритих різнобарвним візерунками мозаїки, тут можна побачити янголят на величезних подушках, фонтани «веселого слона» і «закоханих зебр», галерею дитячих портретів (знову-таки з мозаїки). Також уздовж стіни розташувався 30-ти метровий «кіт-сороконіжка». Ніжок, тобто лапок, у нього насправді «всього» 29. Втім, ми могли й помилитися в підрахунках – відправившись до кота в гості, обов'язково цей факт перевірте! А ще неодмінно залізьте до нього в пащу і зробіть оригінальну псевдо-екстремальну фотографію у пащі гігантського синього кота. Чудовий настрій забезпечено і вам, і тим, кому ви будете показувати знімки дуже фотогенічної київської Пейзажної алеї!

Наступним пунктом нашої пдорожі було відвідання Софіївського собору або «Премужрості божої».

Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури та монументального живопису 11—18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.

Міститься на території Софійського монастиря, є складовою Національного заповідника «Софія Київська» (крім собору, до цього заповідника належать Золоті Ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква в Києві та Судацька фортеця).

Собор як головний храм держави відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Св. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.  

  

Завершальним етапом ознайомлення з культурними пам’ятками Києва став огляд «Золотих воріт».

Як і Софія Київська, Золоті ворота належать до найдавніших споруд Східної Європи першої половини XI cт.

Головні ворота в Києві названі Золотими, безперечно, за аналогією з головними міськими воротами Царгорода.

Золоті ворота були не тільки найпотужнішою ланкою в системі укріплень стародавнього міста, але й парадним в'їздом до Києва. Через них в'їжджали посли з Візантії та інших держав Європи й Сходу, які намагалися встановити дружні зв'язки з Руссю. Під цими склепіннями входили до міста зі славою й здобиччю учасники воєнних походів.

Золоті ворота являли собою бойову вежу із проїздом, яку вінчала надбрамна церква Благовіщення. Традиція будувати надбрамні храми над воротами міських укріплень та монастирів походить з Візантії і набуває значного поширення на Русі. Так у 1164 році владимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський, намагаючись наслідувати славу і права столичного міста, збудував у Владимирі-на-Клязьмі власні Золоті ворота. Прикладами надбрамних храмів є Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври, Єпископські ворота в Переяславі, надбрамні церкви в Чернігові та Новгороді

   

Про Золоті ворота знали й за межами давньоруської держави. З ними пов’язана відома польська легенда про меч „Щербець”, записана в пізніших польських історичних хроніках. У легенді розповідається про те, що польський король Болеслав І Хоробрий (або Болеслав ІІ Сміливий, оскільки середньовічні історики могли переплутати постаті двох королів з одним іменем) при в’їзді до Києва вдарив мечем об Золоті ворота на знак захоплення міста. Від удару меч вищербився (звідси його назва). „Щербець” – коронаційний меч польських королів, який зберігається в Кракові, був одним із символів Польського королівства. Хоча добре відомо, що цей меч більш пізнього походження та ніякого відношення до подій ХІ ст. не мав. Виникнення легенди є, безумовно, фактом невипадковим. Це свідчить про широку славу київських Золотих воріт.


 


Vivat Academia!

Жовтень 1, 2014

Нещодавно студенти Тернопільського інституту МАУП  відвідали Президентський університет Міжрегіональної Академії управління персоналом, який знаходиться в м. Києві – столиці України, одному з наймальовничіших і найбільш зручних для життя міст Європи з майже тримільйонним населенням.

Міжрегіональна Академія управління персоналом – один із небагатьох вітчизняних вищих навчальних закладів, що мають міжнародне визнання. Понад 50 тисяч студентів з понад 25 країн світу, що мріють стати спеціалістами в галузі управління, здобувають вищу освіту саме тут. Справедливо МАУП носить звання найбільшого та кращого серед українських вузів недержавної форми власності. До цього звання мабуть слід лише додати – «найпатріотичніший». Виховати не лише спеціаліста, озброєного сучасними знаннями, а й духовну, гармонійно розвинену людину, справжнього патріота – таким бачать в Академії своє завдання. Адже тільки гармонійно розвинена особистість, сповнена любові до Батьківщини, поваги до інших культур та релігій, зможе стати достойним будівничим України, духовно збагаченою особистістю, здатною нести високі ідеали в життя. В МАУП наголошують: ми готуємо майбутню українську еліту. Яка просто не мислима без національно-патріотичної складової. Тож серед чисельних завдань, які ставить перед собою Академія, питання національно-патріотичного виховання молоді – на чільному місці.

Й справді, все в Академії дихає духом українства. Від самого порогу… В цьому могли переконатися студенти Тернопільського інституту МАУП. Біля центрального входу, немов на варті, височіє велична постать Святослава Хороброго  – переможця Хазарії.

Дев’ятиметрова постать легендарного Великого Князя Київської Русі спирається на меч — символ могутності та непереможності. Скульптори зобразили Святослава після ратного звершення, коли він після звитяги опустив свій меч і в роздумах про долю свого народу застиг на віки. Пам’ятник Святославу з’явився у вересні 2003 року. Він поки що єдиний у Києві.

Одразу за ним на схилі пагорбу розкинувся Парк Трипільської культури. Тут представлено керамічні скульптури, які відтворюють автентичні відповідники археологічних знахідок, що відносять до Трипільської культури. Усе тут засвідчує про глибокі витоки українства. Центральне місце в ансамблі займають богиня родючості Велика Матір  та тотем трипільців Тілець-бик на колесах.  Також відтворено  модель житла,  макет храму,   ритуальний  посуд та зразки мальованої кераміки. У парку є дошка з довідковою інформацією про Трипільську культуру, яку відкрив відомий чеський вчений-дослідник Вікентій Хвойко.  Його погруддя встановлено тут же біля дошки.

   

Від Парку Трипільської культури через Площу Знань простуємо до центральних сходів, які прикрашають ще три пам’ятника – відомим  просвітителям, творцям слов’янської азбуки та основоположникам слов’янського письменства Кирилу  та Мефодію,  та батькові української історії  Нестору-літописцю.   Символічно, що ці монументи з’явилися в Академії на День Знань – у 2007 році. Власне, відкривати якийсь пам’ятник історії чи культури на свято стало вже доброю традицією в МАУП.

  Роком раніше знаковою подією в День Знань стало відкриття в МАУП  Сходів Української культури.   Тут представлені мистецькі композиції, що відображають основні віхи української історії від сивої давнини до сучасних днів, розвитку та становлення української титульної нації. Пам’ятні таблички нагадують нам, наскільки древнім народом є українці. Адже найдавніші археологічні знахідки, що підтверджують цей факт – перші зображення тризуба, датуються аж 44 тисячоліттям до н. е. Сходи української культури нагадують нам про часи заснування Києва, величі та могутності Київської Русі, немов проносять епохою козацьких війн… І, нарешті, омріяна віками незалежність України. Сходи вінчає архітектурна композиція – перший в Україні пам’ятник «помаранчевій» революції 2004 року, яким вшановуються викладачі та студенти Академії, що брали участь у подіях тих днів на Майдані Незалежності.

 Справжній мальовничий куточок МАУП – «Сад України».  Серед вишень та квітів саду можна помітити сімох великих українців – визначних діячів вітчизняної історії. З «Кобзарем» у руках сидить на лавці Тарас Шевченко, схиливши голову в думах про Україну. Неподалік нього – Григорій Сковорода, якого «світ ловив та не спіймав» (ці його крилаті слова викарбовано тут же). Поряд стоять Петро Могила та Богдан Хмельницький. А Леся Українка на долоні тримає птаха – символ свободи та незалежності. А не так давно – до ювілейних дат народження відомих українських політичних та культурних діячів Івана Франка та В’ячеслава Липинського – було відкрито монументи і їм.

    

На особливу увагу заслуговує пам’ятник видатному політичному та культурному діячеві Київської Русі, Великому Князю Ярославу Мудрому.  З його ім’ям пов’язане створення першого літописного зводу та першого писаного зводу законів – «Руської правди». Князь мав найбільшу в Європі книгозбірню, що містилась в Софіївському соборі.

 Автори пам’ятника – молоді скульптори Борис Крилов та Олесь Сидорук. Їхня попередня робота – пам’ятник Святославу Хороброму, що прикрашає в’їзд до МАУП. Неподалік пам’ятника Ярославу Мудрому розташовано один з кращих не тільки серед вузівських, але й українських загалом –  Міжнародний бібліотечно-інформаційний центр, який носить ім’я князя-просвітителя. У фойє бібліотеки читачів ніби зустрічає скульптура  Митрополита Іларіона, першого слов’янина, який очолив київську митрополію, філософа та оратора, автора «Слова про закон і благодать».

 Відданість українській національній ідеї на території Академії відчувається всюди. Тут є пам’ятники  Володимиру Великому   (князь Володимир обирає віру), княгині Ользі,   встановлено пам’ятний знак на честь

950-річчя Києво-Печерської Лаври.

Увічнення видатних діячів України у камені та бронзі відбувається і у філіях Академії. Статую Блаженнійшого Володимира, Предстоятеля Української Православної церкви, встановлено у Хмельницькому. У Рівному вшановано видатного графіка Ніла Хасевича, який самим лише олівцем наводив жах на радянську владу. А в Запоріжжі височіє монумент видатній постаті українського козацтва Петра Сагайдачного.

 Відродження національної свідомості неможливе без відродження духовності. Віра очищає та об’єднує. На території Академії діє три каплиці. Біля Президії споруджено  православну каплицю   в ім’я Св. Георгія Побідоносця.  Вірменська каплиця   з’явилася в ознаменування 1700-річчя прийняття цією країною християнства.

У МАУП усвідомлюють, що українська культура не може розвиватися осторонь світової. Тож вшановують видатних постатей усіх часів та народів. Перед президією Академії гідне місце на алеї слави зайняли Зороастр, Піфагор, Конфуцій, Будда, засновник ісламу Мухам мед, давньогрецькі мислителі – Аристотель, Сократ, засновник першої академії Платон. Біля кожного погруддя – дошка з коротким описом. Неподалік – біля каплички Георгія Побідоносця – в скульптурній композиції увічнено  Ісуса Христа.

 Виховання молодого покоління на патріотичних засадах — справа не з легких. Однак у МАУП переконані, що іншого шляху не існує. Тільки патріот захоче по-справжньому піклуватися про рідну землю. Саме від нього, молодого українця, залежить майбутнє України. Тому так багато зусиль докладається, аби зберегти національну культурну спадщину та відродити історичні традиції. Академія надає постійну підтримку  музею Трипільської культури   у селі Трипілля на Київщині, Переяслав-Хмельницькому національному історико-етнографічному заповіднику. Студенти регулярно відвідують ці місця.

 Активність Міжрегіональної Академії управління персоналом у підтримці української культури, мистецтва надзвичайна. Адже Академія постійно розвивається та не зраджує своїй місії, яку найповніше відображено у словах К. Ушинського, які висять над входом до Українського культурно-просвітницького центру МАУП: «Служіння Богові і Батьківщині!».